Шокова травма під час воєнних дій є серйозною проблемою, яка впливає на військових та цивільних. У цій статті ми розглянемо, що таке шокова травма, які її симптоми та як можна допомогти тим, хто постраждав від неї під час війни.
Психологічна шокова травма — це серйозний емоційний стан, що виникає внаслідок надзвичайно стресової або жахливої події. Така травма часто з’являється після переживання подій, які загрожують життю, здоров’ю або безпеці людини. Вона може виникнути у військових під час бойових дій, у цивільних під час війни, а також у будь-якої людини, яка стала свідком або жертвою насильства, катастрофи чи аварії.
Основні симптоми психологічної шокової травми включають:
Шокова травма може мати глибокий вплив на різні аспекти життя людини. Важливо своєчасно звернутися за допомогою, щоб уникнути погіршення стану і забезпечити належну підтримку та лікування.
Ось деякі конкретні ознаки шокової травми, які можуть допомогти батькам впізнати шокову травму у дитини під час воєнних дій:
Нічні кошмари і боязні: Дитина може мати часті кошмари або пробудження зі страхом, пов’язаними зі страшними відчуттями або подіями.
Страх та тривога: Постійний стан тривоги, непокою і страху, особливо в ситуаціях, що нагадують події війни.
Зміни у поведінці: Різке змінення у звичайній поведінці дитини, які можуть включати агресивність, роздратованість або замкненість у себе.
Соціальна відведеність: Відмова від участі в соціальних активностях, збільшена ізоляція від друзів і сім’ї.
Фізіологічні реакції: Фізичні симптоми, такі як головні болі, шлункові болі, апетитні розлади, які не можуть бути пояснені фізичними хворобами.
Постійне підвищення пильності: Напруженість, готовність до оборони або постійне спостереження за навколишнім середовищем.
Постійна турбота про безпеку: Часті запитання про безпеку себе і своїх близьких, виявлення страху за власну безпеку та безпеку інших.
Механізм розвитку депресії при шоковій травмі може бути наступним:
Психологічна реакція на стрес: Шокова травма спричиняє інтенсивну психологічну реакцію на стрес, що може включати страх, безпорадність і тривогу.
Перевантаження нервової системи: Під впливом стресу нервова система переживає перевантаження, що призводить до змін у виробленні хімічних речовин у мозку, таких як серотонін та норадреналін.
Вплив на мозкові структури: Шокова травма може змінювати активність та функцію мозкових структур, таких як гіпоталамус, гіпофіз і кора надниркової залози, які регулюють емоційні реакції і стресові відповіді.
Втрата інтересу та задоволення: Депресія внаслідок шокової травми може проявлятися у втраті інтересу до звичайних активностей і втраті задоволення від життя.
Соціальна ізоляція: Депресія може призвести до відчуття відстані від інших і соціальної ізоляції, що подальшим чином підсилює самотність та погіршує настрій.
Циклічність і самопідтримка: Негативні думки і почуття, що виникають внаслідок депресії, можуть відтворюватися в циклічному процесі, підтримуючи і поглиблюючи стан депресії.
Конкретний зв’язок між шоковою травмою і розвитком тривожності виявляється через декілька специфічних механізмів:
Надмірна реакція на стрес: Під час шокової травми нервова система переходить у гіперактивний режим, що виражається в надмірній виробництві стресових гормонів, таких як адреналін і кортизол. Це створює почуття постійної напруженості та тривожності.
Зміни в мозкових структурах: Шокова травма може вплинути на роботу мозкових ділянок, відповідальних за обробку страхових вражень (наприклад, амигдала) та регулювання емоцій (передній кортекс). Це призводить до підвищеної чутливості до потенційних загроз та складнощів у контролі емоційного відгуку.
Психологічна ізоляція: Однією з характерних реакцій на шок є відчуття відчуження від оточуючих, що може призвести до ізоляції та відчуття самотності. Це поглиблює тривожність, оскільки відсутність підтримки та спілкування ускладнює процес відновлення.
Циклічність негативних думок: Після шокової травми людина може потрапити в циклічний процес негативних думок та переживань, які підтримують стан тривоги. Це може включати постійне переживання минулих подій, страх перед майбутніми ситуаціями та перебільшення ризиків.
Ці рекомендації спрямовані на зменшення впливу негативних наслідків шокової травми та сприяння психологічному відновленню.
Уникати самолікування: Не вживати алкоголь або наркотики для зняття стресу або самозаспокоєння. Це може погіршити психологічний стан та затягнути процес відновлення.
Не ізолюватися: Важливо уникати ізоляції та відгородження від підтримки оточуючих. Спілкування з близькими, друзями або професіоналами може допомогти відновленню.
Не пригнічувати емоції: Пригнічення та приховування емоцій може призвести до погіршення психічного стану. Важливо відверто висловлювати свої почуття і емоції.
Не відкладати професійну допомогу: Швидке звернення до психотерапевта або психіатра може значно полегшити процес відновлення та зменшити ризик розвитку психологічних ускладнень.
Уникати поглибленого аналізу подій: В перші дні після шокової травми не варто глибоко аналізувати та переживати деталі подій. Це може спровокувати повторні травматичні враження та затягнути процес відновлення.
Не приймати раптові рішення: Уникайте прийняття важливих життєвих рішень під час періоду емоційної нестабільності, пов’язаної з травмою.
Не напружувати себе занадто: Зберігайте баланс між активністю і відпочинком, уникаючи перенапруження, що може погіршити стан.
Не виснажуватись фізично: Уникайте інтенсивних фізичних вправ або діяльностей, які можуть підвищити рівень стресу.
Не ізолюватися від родини і близьких: Забезпечення підтримки і розуміння з боку родини та близьких є важливим для процесу відновлення.
Ось кілька терапевтичних фраз, які можуть допомогти людині, яка пережила шокову травму, повернутися до життя
В адаптації після шокової травми важливо розуміти, що цей процес у кожної людини є індивідуальним і може відрізнятись за тривалістю і інтенсивністю. Однак існують загальні етапи та стратегії, які можуть допомогти відновитися після пережитого стресу:
Шок та відштовхування: Перший етап адаптації зазвичай характеризується відчуттям шоку, враженням нереальності подій або відчуттям відчуження від своєї реальності. Людина може відштовхувати думки про події або відчуття, що відбулися.
Реакція: Наступний етап характеризується реакціями на стрес, такими як тривога, страх, розгубленість, гнів або навіть відчуття вини. Це період, коли людина може відчувати інтенсивні емоції і мати проблеми зі сном, концентрацією або здатністю приймати рішення.
Прийняття і пошук підтримки: Поступово людина може приймати реальність того, що сталося, і починає активно шукати підтримки. Це може бути професійна психологічна підтримка, підтримка від близьких або участь у групових терапевтичних сесіях.
Відновлення і адаптація: Цей етап полягає в поступовому відновленні повсякденного життя і навчання новим стратегіям копінгу зі стресом. Людина зазвичай починає відчувати знову контроль над своїм життям і поступово знаходить баланс між відновленням і адаптацією до нових умов.
Ріст особистості: Деякі люди після шокової травми відзначають зміну своїх цінностей, перегляд світогляду або зміцнення внутрішньої міцності. Цей етап може включати особистісний розвиток та зміцнення.
Психолог-консультант